How drastically life and priorities change if there is a sudden war! I just moved into my new house in November 2021, continuing to renovate and renovate the house. And now everything has lost its meaning. Beautiful, expensive things, clothes ... There is only one goal - to be warm, to have something to eat, to be safe ... What to talk about here - women in Kyiv give birth to children in basements and subways! Even in our worst dreams, we could not think that this could happen again!
On February 24 (after a beautiful holiday of 18 years of my Victoria) my son called me and said: Mom, did you sleep? The war has begun !!! Gather the necessary things and move closer to the border.
It so happened that my adult children were far abroad, and my granddaughter was in Ukraine. And so I was assigned a mission - to pick up the children and come to Poland. At first, I was advised to take the electric train to Przemyśl, but after standing for 8 hours in the tunnel of the station, where refugees, mad with fear and despair, were pushing in both directions, I gave up on this crazy idea. Their people could throw each other under the train or strangle my children !!!
Наскільки кардинально змінюється життя та пріоритети, якщо раптом війна! Я щойно вселилась в свій новий будинок в листопаді 2021 року, продовжуючи робити ремонт та облаштовувати дім. А тепер все втратило значення. Красиві, дорогі речі, одяг... Є лише одна ціль - щоб було тепло, було що їсти, щоб була безпека... Про що тут говорити - жінки в Києві народжують дітей в підвалах та метро! Нам навіть в найстрашнішому сні не могло приснитись, що таке знову може статись!
24 лютого ( після гарного свята 18 років моєї Вікторії) мені подзвонив син і сказав: мамо ти виспалась? Почалась війна!!! Збирай необхідні речі і перебирайтесь поближче до кордону.
Так склалось, що мої дорослі діти були далеко закордоном, а внучка була в Україні. І ось мені доручили місію - забрати дітей і приїхати до Польщі. Спочатку порадили сісти на електропоїзд до Перемишля, але простоявши 8 годин в тунелі вокзалу, де в обидві сторони пхалися обезумівші від страху та відчаю біженці, я відмовилась від цієї божевільної ідеї. Там люди могли скинути один одного під поїзд або задушити моїх дітей!!!
Тюльпани подаровані на 18 років Вікторії залишились стояти біля панорамного вікна. Джип мого покійного тата, заправлений бензином стоїть надворі, готовий їхати в далеку путь... Бензину може не бути, тому куплені каністри стоять заховані надворі. Видають лише по 20 л. Я відкинувши страх, вперше сіла за кермо без інструктора.
І ось батько дітей сказав: їдьте! Так нам буде спокійніше зупинити ворога, коли ми знаємо що жінки та діти в безпеці.
Tulips donated to 18-year-old Victoria remained standing by the panoramic window. My late dad's jeep, filled with gasoline, is standing outside, ready to go on a long journey ... There may be no gasoline, so the purchased canisters are hidden outside. Issued only 20 liters. Rejecting my fear, I got behind the wheel for the first time without an instructor.
And, behold, the father of the children said: Go away. This will make it easier for us to stop the enemy when we know that women and children are safe.
It was snowing that last night before I left. My dear native pine forest and the marble frosty peaceful sky above it. I have to leave my beautiful warm home, which I finally got. There is food and a warm cozy bed. But I understand that bandits can come here tomorrow, and then men will fight, and we need to go away, pray and wait!
В цей останній вечір перед моїм від'їздом падав сніг. Мій дорогий рідний сосновий ліс і мармурове морозне мирне небо над ним. Я повинна покинути свій красивий теплий дім, який я нарешті отримала. Там є їжа і тепле затишне ліжко. Але я розумію що завтра бандити можуть прийти сюди, і тоді чоловіки будуть боротись, а нам треба їхати геть, молитись та чекати!
But how to cross the border? People stand on the border with Poland for several days! And we went to Hungary. On the way, there were checkpoints that restrained traffic, and men of the territorial guard stopped cars, checked documents. So we drove a long time in the snowy Carpathians!
A plate of hot Bograch in a cozy cafe by the road. Such simple things that non-human beasts stole from civilians there in Kyiv and Kharkiv .....! !! !!
And so we came to the Hungarian border. Our men are returning home to defend their homeland. And we hugged goodbye and went to the pedestrian crossing between Ukraine and Hungary. Will we see each other again, my dears? Will I return to my home? I will believe and pray!
We are running towards an unknown life. Such beautiful clouds in the frosty sky. Why did someone want to destroy, to destroy this wonderful life given to us by the Creator? There are two forces fighting here on Earth. The good - wants to create and the evil - wants to destroy ...
Але як перетнути кордон? На кордоні з Польщею люди стоять по кілька днів! І ми поїхали до Угорщини. По дорозі були блок пости, які стримували рух, і чоловіки територіальної охорони зупиняли машини, перевіряли документи. Отож ми їхали довго по засніжених Карпатах!
Тарілка гарячого Бограчу в затишному кафе при дорозі. Такі прості речі, які звірі нелюди вкрали у мирних людей там в Києві та Харкові..... ! ! !
І ось ми приїхали до кордону Угорщини. Наші чоловіки повертаються додому захищати рідну Землю. А ми обнявшись на прощання, ідемо до пішого переходу між Україною та Угорщиною. Чи побачимось ми знову, рідні мої? Чи повернусь я до рідного дому? Я буду вірити та молитись!
Ми біжимо назустріч невідомому життю. Такі чудові хмаринки на морозному небі. Чому комусь захотілось розрушити, знищити це чудове подароване нам Творцем життя? Є дві сили, які воюють тут на Землі. Добро, яке хоче творити та Зло яке хоче знищити...
Fear and despair of the people around me. I felt the whole truth and horror of what these people went through while fleeing the shelling! And so we missed and we got on a big warm bus, where the volunteers were waiting! It is an incredible feeling that neighboring countries are ready to help! A woman came in and asked in Ukrainian: when was the last time you ate? Maybe you want to drink? We were given a sandwich, water, apples. I was taken to the train for free ... I was riding in the first seat of the bus and an incredible feeling of happiness enveloped me - there are people on Earth for whom compassion and desire to help, love of neighbor are more important than power and painful ambitions ... They are peaceful warriors, which help our fighters stand up for freedom by ensuring the safety of their wives and children. Because our war is no more! There is a war on our planet Earth that affects everyone and everyone must stop evil. If today someone is indifferent to someone's grief, tomorrow it may affect you too!
Love will stop aggression! I believe.
Чотири години в черзі на морозі... Люди були без документів і процедура проходження кордону була довгою.
Страх і відчай людей довколо мене. Я відчула всю правду і жах того що пережили ці люди, втікаючи від обстрілів! І ось нас пропустили і ми сіли в великий теплий автобус, де волонтери чекали ! Це неймовірне відчуття, що сусідні країни готові допомагати! Зайшла жінка і українською мовою запитала: коли ви востаннє їли? Може ви хочете пити? Нам дали сендвіч , воду, яблука. Безкоштовно відвезли до поїзда... Я їхала на першому сидінні автобуса і якесь неймовірне почуття щастя огортало мене - є на Землі люди, для яких співчуття і бажання допомогти, любов до ближнього важливіше ніж влада та хворобливі амбіції... Вони тут мирні воїни, які допомагають нашим бійцям стояти за свободу, забезпечуючи безпеку їх дружинам та дітям. Тому що вже немає нашої війни! Є війна на нашій планеті Земля, яка стосується всіх і всі повинні зупинити зло. Якщо сьогодні комусь байдуже чиєсь горе, завтра це може торкнутись і тебе!
Любов зупинить агресію! Я вірю.