Краще жити з гіркою правдою ніж з солодкою брехнею. Війна тільки починається. Крик душі.

Арестович подав у відставку після тої фігні чергової, яку наговорив, але цей раз вона йому боком вилізла, бо заділа почуття та той випадок, де брехня не сприймається та на ній вже не виїдеш, бо це вже особисте для кожного. Чи змінила війна людей? Так змінила, але не всіх. Чи змінила війна владу? Так змінила, але теж не всіх. Як можна змінити чиновників, які роками займаються крадівництвом та хабарництвом? А війна - це нові реалії, та нові вимоги до влади та ситуації, де бюджет вже не розпилювати треба та розкрадати, а використовувати на те, щоб вижити, та перемогти у війні, або як мінімум зробити так, щоб ворогів гинуло більше, а українців менше.
Жити без ілюзій важливо. Мовчати навіть для волонтерів немає сил.
Правду чути ніхто не хоче, хочеться чути, що війна закінчиться за 2-3 тижні, або вже ось після літа, чи після зими, чи до літа, чи восени. А хотіти, щоб закінчилася, та робити все для того, щоб вона закінчилася, то трішки різні речі. А що ти зробив чи зробила, щоб війна закінчилася? Молитеся? Ну моліться, й думайте, що ваша молитва реально врятує когось, чи допоможе перемогти. Чиновники теж моляться й купують дорогі ікони, а російські попи моляться за перемогу росіян і благословляють на вбивства українців. Триндіти з диванів, що війна ось-ось закінчиться і ми переможемо замало. Жити й надіятися, що саме все розрулиться, а ми заживемо як раніше, того мало. Ми як суспільство обрали помилковий шлях розвитку, не контролювали владу, не голосували за тих, хто каже правду, а вірили солодкій брехні. Це все, що відбувається розплата за наші гріхи. Ми роками армію недофінансовували та думали тільки про себе та власні блага, а тепер війна прийшла до нас, де гинуть наші сини та дочки, які ціною життя зупиняють ворога, щоб той не вбивав нас. Чому ж наші молитви не зупиняють війну? Чому у нас війна забирає молодих людей, яким ще жити й народжувати дітей?
Можна сидіти і чекати дива, чуда, що нам хтось допоможе, а ми перечекаємо. Так не буває, життя не пробачає помилок, а за помилки треба платити, й платять наразі герої, які розплачуються життям за наші помилки, які ми продовжуємо робити та закривати очі на те, що нам неприємне, нам хочеться солодкої брехні та ілюзій.