Київ... Як часто ми починаємо щось цінувати, лише втративши, так і Київ цінується більше, коли вже втрачена можливість там бувати (або принаймні бувати часто).
Берестейський проспект (в минулому проспект перемоги) проноситься на одному диханні. Так, що навіть спогади не встигають з'явитись. Повертаю на Старовокзальну, на Жилянську, Симона Петлюри, і далі біля вокзалу висаджую побратима.
Лишається лише декілька годин в Києві.
Хоч ще лише 10 ранку, але літня тераса Амстердамстера починає наповнюватись людьми. Лише тому що субота, там є місце припаркуватися, біля скверика Заньковецької.
Дороги ще в такий час вільні, тому вулицю Саксаганського можна проскочити теж на єдиному подиху. Лише на Кільцевій невеликі затори в зв'язку з ремонтом дороги.
Останньою точкою відвідин стає Хіт-мол на Житомирській. Наче ж не так і давно, на даху (куди можна заїхати машиною) було лише пару авто, і можна було насолоджуватись простором і панорамним видом на проспект і виїзд на Житомирську трасу. Тепер же зайнята більша частина парковки. З'явились нові зарядки для електромобілей, концентрація дорогих авто збільшилась.
Черга в "Пузату хату" - ще один з доказів, що економічний фронт піднімається і міцно насичується. Хіт-мол це як західна брама міста... З даху вид на Святошинський район, де я колись обійшов ледь не кожен двір, та кінотеатр Екран, чи відновиться він колись?..
В цей час розумієш, що добре не заздрити по життю, інакше б можна було б заздрити кожному з сотні, тисячі київських таксистів, які годинами їздять в авто та мають змогу спостерігати ці Вулиці Вічного міста, які особливо прекрасні в дощову погоду...