Книга про нацистів-мільярдерів авторства Давида де Йонга позиціонується, як темна історія найбагатших династій Німеччини. Найбільше уваги приділено династіям Квандтів, Фліків, фон Фінків, Порше-Пієхів та Еткерів. Думаю, не лише українському читачеві а й іншим ці прізвища маловідомі. Окрім, звісно Porsche, адже цей бренд авто один з найпопулярніших і в наші дні. Цікаво, що Фердинанд Порше не лише творець однойменного бренду, а також фольксвагена, та взагалі здійснив величезний вплив на світову автоіндустрію. Вже після Другої світової він також стояв у витоків танків Леопард, так тих самих які ми так читаємо від наших союзників.
Ця книжка належить до документальної прози. Так каже автор, і насправді ця книга може й не для масового читача. Вона буде цікава перш за все тим, хто цікавиться історією Другої світової війни та її економічним аспектом. Особливу увагу варто звернути читачам і фанатам Айн Ренд. Таке враження, що вона вивчала ці біографії цих сильних, потужних підприємців для створення своїх героїв. У кожного з них свій шлях, але їх об'єднує ультракапіталістичне прагнення до експансії, до створення своїх імперій та монополізації цілих галузей. Дуже багато компаній не переживають війну, але постаті представлені в книжці тільки стали сильнішими завдяки війни. Цікавим явищем того періоду був процес "аріїзації" - захоплення підприємств євреїв. Але це була не експропріація, а купівля по цінам нижче ринкових. Ці клани були перш за все капіталістами, націленими на отримання більшого прибутку, а нацизм в когось був справді захопленням, в когось можливістю отримати нові зв'язки (як наприклад участь в "Колі друзів Гіммлера"), а в когось навіть способом вижити в тих умовах. Дехто справді допоміг євреям емігрувати, що стало певною причиною повоєнного виправдання. Показовим є те, що більшість нацистів-мільярдерів отримали мінімальні судові покарання та добре заробили на відбудові Західної Німеччини згідно з планом Маршалла, та зараз їх онуки й правнуки - найбагатші еліти Німеччини.
Є в книжці трохи і про Україну. Наприклад цей уривок де мова йде про 1941 рік: "Під Києвом Фаульгабер проїжджав повз нескінченні колони поранених радянських солдатів, яких охороняли німецькі війська. Якщо полонені спотикалися і не могли йти далі, їх страчували. Вночі Фаульгабер став свідком канібалізму серед голодних радянських солдатів: вони "смажили та їли своїх товаришів" у німецькому пересильному таборі для полонених. А німецькі патрулі розстрілювали солдатів-людожерів "за брак дисципліни". У своєму звіті Фаульгабер писав і про масові вбивства українських євреїв. По Східній Європі нишпорили так звані айнзац-групи ("групи розгортання"), які винищили близько 1,3 мільйона євреїв. ... Деякі з найбільших міст України, зокрема Київ і Дніпро, уже були "вільні від євреїв. <...> Тих, хто не втік, "ліквідували"", - повідомляв Фаульгабер. Він писав, що середмістя Києва "в руїнах". І водночас зауважував, що із західного берега Дніпра відкривається "незабутньо прекрасний" краєвид на східні рівнини. Що ж, це справді так."
Велику частину книги займає опис примусової праці, використання чи то полонених, в'язнів, чи населення окупованих територій. Цим займались в тій чи іншій мірі майже всі згадані підприємці. Ось ще одна цитата, пов"язана з Україною. "Експлуатація праці родиною Порше ширилася й на приватну сферу. У березні 1943-го Феррі та його дружина взяли "милу" 16-річну українку прислужувати в їхньому родинному маєтку в Австрії. "Якщо вона така працьовита, як і гарненька, то Феррі буде задоволений" - описував юну дівчину родич Порше в листі до Луїзи Пієх.
На жаль і за останні роки країни ЄС поповнились добровільними остарбайтерами. Економіка країни-терориста росії не зазнала краху. Плану Маршалла для України (про який періодично говорили з 2014 року) не було. Можливо подібний план буде запропоновано росії після поразки? Як ФРН його отримала щоб стримати поширення комунізму в Західній Європі, може й росія придумають щось таке, щоб стримати китайський вплив?
В книжці "Нацисти-мільярдери" дуже багато імен, дат, цифр. Ще більше там акцентується на темі покаяння та визнання новими генераціями мільярдерів помилок своїх предків. Але чого більше в сучасній політиці західних країн - бажання допомогти чи бажання заробити?..
А наостанок, порада від одного з головних героїв книги, Ґюнтера Квандта, яку він через кілька днів після початку війни висловив одному зі своїх керівників підприємств: "Війна то й війна, а нам треба жити так, ніби вона ніколи не закінчиться. Хай мир стане радісною несподіванкою".