That day when the first snow fell (That day when the first snow fell...)

The first snow fell on November 17... It was Thursday. I remembered because it was on this day that I finally moved to the city with the animals.

Snow evokes a sense of celebration. Of course it is beautiful. Festively. New Year, Christmas, tangerines and so on...
But this year the associations are sad. Snow is cold for our soldiers. For people who do not have heating in the occupied territories or those that have recently been liberated.
And snow and frost are a problem for homeless animals. That's why the snow hurts me.

I was going to Lviv partly by the light of a flashlight. For three days in a row, from 16.00 until late in the evening, the lights were turned off... How is it there now? Hutka misses me, as I miss her. Think houses can't get bored?
I have electricity and central heating in the city. I don't know why our district is not turned off. But many Lviv residents endure many hours of darkness. It is especially difficult if the high-rise building does not have a gas supply and is dependent on electricity...

But I feel sorry for animals more than people. Because we tamed them and bear responsibility. Every day I spend a lot of time writing ads, advertising, promoting posts in the FB feed. That's why there are few posts here... And the collapse of cryptocurrency is not very encouraging.
Unfortunately, volunteering is not paid, but takes a lot of time. But I will not give up. It's time to go to another level and stop feeling sorry for yourself and consider yourself "not like that".

In the apartment I was met by Kuzya, two red-haired savages on the balcony and quite a big mess. The tenant worked almost every day and only had the strength to feed the cats. There were mostly 4 cats. Her Pirate and three homeless. She cleaned the house superficially, and that's why for the fourth day in a row I'm putting everything in order... I'm angry. But I know that I would probably be in the same situation if I worked every day.

At the same time, I had an order for soap making. One old client now lives in Georgia and came here only for a week... I hastily ordered materials, which became terribly expensive with the beginning of the war. It was an ass, to clean the apartment and also do something. Accompanied by... hissing. My cats hiss at Kuzya, but he doesn't understand it, because he wants to be friends. But contact is gradually being established.
Thank God for everything. That there is a roof over your head, warm batteries and everyone is alive. I have a cold again, but I'm even glad because I don't have to go anywhere. The main thing is to live another day. This is my goal.

PS I haven't read anyone in a while, I promise to correct myself...

17 листопада випав перший сніг... Це був четвер. Я запам'ятала, бо саме в цей день врешті переїжджала до міста зі звірами.

Сніг викликає відчуття урочистості. Звісно, це красиво. Святково. Новий рік, Різдво, мандаринки і таке інше...
Але цьогоріч асоціації сумні. Сніг — це холод для наших воїнів. Для людей, у яких нема опалення на окупованих територіях або на тих, які нещодавно звільнені.
І сніг та мороз — це проблема для бездомних тварин. Тому сніг приносить мені біль.

До Львова збиралася частково при світлі ліхтарика. Три дні підряд з 16.00 і до пізнього вечора вимикали світло... Як воно зараз там? Хатка сумує за мною, як а я за нею. Чи думаєте, що будинки не можуть сумувати?
У місті в мене є світло та центральне опалення. Не знаю чому наш район не вимикають. Та чимало львів'ян терплять багатогодинну темряву. Особливо важко, якщо багатоповерхівка не має підведеного газу і залежна від електрики...

Та звірів мені шкода більше, ніж людей. Бо ми їх приручили і несемо відповідальність. Щодня витрачаю купу часу на писання оголошень, рекламу, просування дописів у стрічці FB. Тому мало постів тут... Та й обвал криптовалюти не дуже спонукає.
На жаль волонтерство ніяк не оплачується, а займає багато часу. Та я не здамся. Пора виходити на інший рівень і перестати себе жаліти та вважати "не такою".

У квартирі мене зустрів Кузя, двоє рижих дикунів на балконі і досить великий безлад. Квартирантка майже щодня працювала і мала силу лише на годування котів. Котів переважно було 4. Її Пірат і троє бездомних. Хату вона прибрала поверхнево і тому четвертий день підряд я доводжу все до ладу... Злюсь. Але знаю, що я певно опинилася б у такій же ситуації, якщо б щодня працювала.

Паралельно з цим у мене було замовлення по миловарінню. Одна давня клієнтка живе тепер у Грузії і приїхала сюди лише на тиждень... Я похапцем замовляла матеріали, які страшно подорожчали з початком війни. Це була дупа, прибрати у квартирі та ще й щось робити. Під акомпанемент... шипіння. Мої коти шиплять на Кузю, а він не розуміє цього, бо хоче дружити. Та контакт поступово налагоджується.
Слава Богу за все. Що є дах над головою, теплі батареї і всі живі. Знову застуда, але я навіть радію, бо не потрібно нікуди йти. Головне прожити ще один день. Це моя мета.

P.S. Давненько нікого не читала, обіцяю виправитися...