Думок більше, ніж можу висловити. Підсіла на кілька ютуб-каналів наших українських істориків. Дивлюсь, намагаюсь пізнати глибше історію України і... Рашки, бо зрозуміла, що історію сусідньої країни знаю доволі погано. А чим більше пізнаю, тим потворніші вони виявляються.
I have more thoughts than I can express. I tuned in to several YouTube channels of our Ukrainian historians. I'm watching, I'm trying to get to know the history of Ukraine more deeply and... because I realized that I don't know the history of the neighboring country quite well. And the more I get to know, the uglier they turn out to be.
З радістю зустрічаю у стрічці новини про визволення все нових міст і сіл. Боюсь навіть відкривати ті новини, боюсь радіти завчасно, боюсь розслабитися і вважати війну виграною передчасно... Проте радість і так не може бути повною, якщо щодня бачу у FB некрологи........... Скільки загинуло вже тих найкращих українців? Не кажуть нам цифер. А ще перед очима постійно стоїть той ліс сосновий із сотнями простеньких хрестів в Ізюмі. А скільки ще невідомих та безіменних могил ховає українська земля.
І важко після цього всього щось писати, розповідати про своє життя, в якому стільки краси. У телефоні мирно "відпочиває" кілька альбомів із фото подій, про які хотілось би розповісти. Про гарні місця та подорожі. Але мої слова застрягають у горлі і на кінчиках пальців.
I am happy to see news about the liberation of more and more towns and villages in the feed. I'm afraid to even open these news, I'm afraid to rejoice prematurely, I'm afraid to relax and consider the war prematurely won. However, joy cannot be complete if I see obituaries on FB every day. How many of those best Ukrainians warriors have already died? The pine forest with hundreds of simple crosses in the town of Izyum in the Kharkiv region is constantly in front of my eyes. And how many more unknown and nameless graves does the Ukrainian land hide? And it is difficult to write something after all this, to talk about my peaceful life. Several photo albums of events that I would like to talk about are "resting" in my phone. But my words get stuck in my throat and on my fingertips.
Вчора, себто в неділю, був дуже дощовий та прохолодний день... Подруга витягнула мене в театр і я таки дійшла у місце призначення лише з тої причини, що квиток був куплений заздалегідь. Вистава називалася "Imperium delenda est" і якщо чесно, я не знала, що це означає;) Але довіряю смаку своєї подруги та наших знайомих, які хвалили виставу. Хоча це і не вистава зовсім, в швидше перформенс. Це відбувалося у Театрі Лесі Українки у Львові. Давній театр, що переживав і важкі часи, та зараз там молодь і стараються робити якісь експерименти...
Yesterday, Sunday, was a very rainy and cool day. My friend dragged me to the theater and I reached my destination because the ticket was bought in advance. The play was called "Imperium delenda est" and to be honest, I didn't know what it meant;) But I trust the taste of my friend and our friends who praised the play. Although it is not quite a play, but rather a performance. It took place in the Lesya Ukrainka Theater in Lviv.
Ну що ж, виявилося що латинський вислів означає: "Імперія має впасти". Сам перформенс побудований, як чергування народних пісень в супроводі ансамблю, віршів та сповідей акторок.
Одна з дівчат напередодні війни вирушила до дядька в Гостомель і через це пережила двотижневу окупацію, але згодом втекла. А оцей дядько 40 років (!) працював на місцевому аеродромі і дуже страждав через знищення "Мрії", яка залишилася прекрасною у його фото на стінах хати. Та мене більше зачепило, як дівчина згадувала, що їм у ті холодні дні дуже допомагала... піч. Що сусіди до них приходили грітись. Знаєте, у будинках збудованих давніше тепер є мода розбирати печі, бо це начебто неактуально... Ставлять конвектори чи батареї. А я дивлюсь на свій "п'єц" та стінку дров і розумію, що часом стиль життя предків може врятувати.
The Latin saying means: "The empire must fall." The performance is constructed as an alternation of folk songs, poems about the war, and actresses' confessions. On the eve of the war, one of the girls went to visit her uncle in Gostomel (a town in the Kyiv region that was affected by the war) and because of this, survived a two-week occupation, but later escaped. And her uncle worked at the local airfield for 40 years (!) and suffered greatly because of the destruction of the "Mriya" plane. But I was more affected by how the girl mentioned that the old stove helped them a lot in those cold days and the neighbors came to warm themselves.
Вгорі: рідкісний елемент гумору у перфоменсі про "Ваню", який поїхав на учєнія на Україну, та повернувся додому у пакеті, зібраний по частинках.
Насправді я вважаю, що це хороша вистава, адже вона жива і якісь деталі у кожному виступі змінюються та доповнюються. Імпровізація — це добре. Та я особисто, мабуть, поки що не готова бачити творів (ну конкретно спектаклів чи фільмів) на тему цієї війни. В один момент мені захотілося втекти з залу, але стрималась.
In fact, I think it's a good show because it's alive and some details change and add to each next performance. Improvisation is good. But I personally, probably, am not yet ready to see works (well, specifically performances or films) on the subject of this war. At one point, I wanted to run away from the hall, but I restrained myself.
Зате зрозуміла, що моя мрія трохи видозмінилась. Раніше я мріяла про те, щоб Україна перемогла росію у цій війні; тепер можу зробити доповнення: і щоб РФ розпалась, щоб усі народи, які її населяють від'єднались, щоб залишились отих кілька нещасних областей навколо Москви. Адже це доля всіх імперій! Через велику територію та поневолення інших народів жодна імперія не могла тривати довго... Звичайно, я тут нічого нового не кажу. В інтернеті "гуляє" така дуже "позитивна" карта того, як виглядатиме рашка після розпаду і кому які землі відійдуть.
Вдумавшись у латинський вислів, я сама для себе зрозуміла та відчула, що просто відбити атаку, вийти до державних кордонів та навіть забрати Крим — це є мало! Справжня перемога для людської цивілізації — це є розпад російської імперії, де панує зло і темрява. Але перемогти зло можна лише будучи кращим і добрішим, ніж ворог. Давайте молитись за наших воїнів, нехай не схибить їхня зброя!
But I realized that my dream has changed a little. I used to dream of Ukraine defeating Russia in this war; now I can make an addition: and that the Russian Federation disintegrates, that all the nations that inhabit it secede, that only a few regions around Moscow remain. After all, this is the fate of all empires! Due to the large territory and enslavement of other peoples, no empire could last long... I understood that simply repelling the attack, going to the state borders and even returning Crimea is not enough! The real victory for human civilization is the collapse of the Russian Empire, where evil and darkness reign. But you can defeat evil only by being better and kinder than the enemy. Let's pray for our soldiers, may their weapons not fail!
У виставі був досить таки великий уривок з такими ніби старовинними заклинаннями і прокльонами, якщо чесно мені тоді теж хотілося вийти. Нам потрібно фізично знищити ворога та відігнати його з нашої землі, давайте молитись за наших ЗСУ та всім хто їм помагає. Так, я знаю, що я дуже далеко від тих подій. Але прокльони повертаються на тих, хто їх промовить. Це загравання із нечистою силою.
Мусимо перемагати зло під Божою опікою! Повірте, нічого просто так не буває... На превеликий жаль, українці надто довго "братались" із орками або були байдужі і мовчазні. За 30 років незалежності ми ні на метр не відійшли від руського міра. За байдужість треба дорого платити. На жаль, оплата — це життя найкращих українців.
А ми в тилу маємо робити висновки, вчити історію, працювати на своїй роботі і постійно пам'ятати, що ми зараз знаходимося за щитом з живих людей, наших воїнів. Та цю тему мабуть продовжу іншим разом...
There was a rather long passage in the play with such ancient spells and curses, then I wanted to leave hall. We need to physically destroy the enemy and drive him from our land, let's pray for our Armed Forces and all those who help them. Yes, I know that I am very far from those events. But curses return to those who utter them. This is flirting with evil power. We must defeat evil under God's protection! Believe me, nothing just happens... Unfortunately, Ukrainians have been "fraternizing" with the Orks for too long or have been indifferent and silent. For 30 years of independence, we have not moved a single meter away from the "russian world". And we have to pay dearly for indifference. Unfortunately, payment is the life of the best Ukrainians.
Внизу уривок з пісні, яку тепер знає весь світ (2 і 3 куплети).
Below is a video with an excerpt of the well-known song "Oh in the meadow is red viburnum", which was played in the performance.
Thanks for your visit and support!
Stay with Ukraine
Дякую за читання (реально цікаво, чи хтось тут читає, але фрірайти це така штука, яку пишеш передусім для себе,щоб розібратися....)
Слава Україні! 🇺🇦
Hi, @lilideleopolis,
Thank you for your contribution to the Blurt ecosystem.
Your post was picked for curation by @priyanarc.
Please consider voting for our Upkeep Proposal by Symbionts.