Поділюсь з вами роздумами про те, як по різному ми виховуємо дітей. Колись я читала психологію творення нашого характеру, в якій розповідалося про три основні рушійні сили формування характеру і особистості, отож перший - це генетика (улюблена фраза з народу - проти природи не попреш), другий - виховання батьків, і третій, на який ніхто не повпливає - вплив середовища (як то кажуть - попав в хороше середовище / ну або ж погане).
Чому я почала вести такі роздуми? - сьогодні була "за няню" в своєї колеги, гуляла з її дитиною. Звісно, ми були поруч з іншими дітьми, і на майданчику бавились абсолютно різного віку діти. Раптом вони побачили невелику клумбу з квітами, на який було обліплено метеликів і бедриків. Отож дівчата весело бігали, ганяли тих метеликів, веселилися. Мою увагу привернулась дитина, яка підходила і гладила їм крильця, агов, тільки прислухатись, це мале,і шустре, підбігаючи до тієї клумби, гладило!!! крильця метеликів, а саме цікаве, що так і було, бо вони наче ручні сідали їй після цього га руку, і швиденько взлітали, назад на квітку, це було дуже дивно, адже інші їх хапали,тримали в долонях, і кричали, що хто перший зловить, той і відірве крильце((((( І це не хлопчаки, не розбишаки хлопці, а дівчата!!!
Я пам'ятаю, як вчила дитину не робити боляче природі, не ламати гілля дерев, не рвати квіти, якщо не збираєшся робити букет, не топтати комахи, навіть якщо страшно, а просто обійти. І в середовищі розбишак я бачу, що переконання любити природу все ж працюють. І тоді я думаю, а що ж вкладають і як виховують тих, хто хоче відривати крильця - це вже в ДНК???
