Творчі задуми дітей інколи відверто дивують. І от як захоплять чимось, як прийде ідея, муза, так і тримає на верхівці аж поки не набридне. Буває що набридає дуже навіть не скоро. А ти дивишся і дуже-дуже стараєшся, ох як стараєшся, аби не втручатись в розкидані по всій підлозі квасолинки, горішки, каштани, які гарненько лежали по своїх коробочках.
Children's creative ideas are sometimes frankly surprising. And as they get excited about something, as an idea comes, the muse keeps it on top until it gets bored. It happens that it gets boring not even soon. And you look and try very, very hard, oh how hard you try, not to interfere with the beans, nuts, chestnuts scattered all over the floor, which were lying nicely in their boxes.
Ну каштани я дозволила нагребти пів коробки і принести для гри додому. Адже в дворі каштан не росте, а дітям то дуже ж хочеться каштанчиками побавитись. А от дбайливо зібрані і посортовані квасолинки...одні га суп, інші на садіння на наступний рік.....коротше ..розкидана праця.
Well, I allowed myself to pick up half a box of chestnuts and bring them home to play. After all, chestnuts do not grow in the yard, and children really want to play with chestnuts. And here are the carefully collected and sorted beans...some for soup, others for planting next year.....in short...scattered work.
І це тригерило мене цілий тиждень, аж око почало сіпатись. А особливо це припало на суботник, чи так званий день прибирання, коли ми компаніює гралися в "клінінгову" контору і дещо прибирались дома, бо ж треба якось дитину до порядку і допомоги залучати. Так от, ми нагребли купу пилу, вимили підлогу, навели лад і чистоту. Стомилася я.
And it triggered me for a whole week until my eye began to twitch. And it especially happened on Saturday, or the so-called cleaning day, when we played in the "cleaning" office and did a little cleaning at home, because you have to somehow involve the child in order and help. So, we raked up a pile of dust, washed the floor, brought order and cleanliness. I was tired.
А поки сіла попити чаю і перепочити, в моєї помічниці одна гра плавно перейшла в іншу, і вже моя доця натягла стільців, обставила себе іграшками і грається в магазин тортиків. Ох це капець, бо почалось це з дня прибирання, а тривало це щодня майже цілий тиджень.... і головне - не набридало, і кожного разу якось так обкутить ситуацію, що прибирати все це доводилось мені.
And while I sat down to drink tea and rest, my assistant smoothly switched from one game to another, and already my daughter has pulled up the chairs, furnished herself with toys and is playing in the cake shop. It was something - because it started from the day of cleaning, and it continued every day for almost a whole week... and the main thing is that my daughter did not get tired of it, and every time she somehow wrapped up the situation so much that I had to clean it all up after the game.
Та врешті решт довелося вдатися до хитрощів, бо дістала ця "тортівня", і я запропонувала нову гру, навіть музику з мультику ввімкнула. Отож, тортівня звела в мене дома Попелюшку, яка дбайливо посортувала усі свої креми і квасолі по мисочках, і їй це дуже сподобалось)))
But in the end, I had to resort to tricks, because I was fed up with this "cake shop", and I offered a new game, I even turned on the music from the cartoon. So, the cake shop brought Cinderella to my house, who carefully sorted all her creams and beans into bowls, and my daughter liked it very much)))